Історія закладу освіти

Історія Зорянської школи почалась у далекі 20-ті роки минулого століття. У селі була встановлена Радянська влада і одним із перших рішень, яке було прийнятим – це відкриття школи. Її розташували в будинку землевласників Фішерів. В школі був один клас, в якому навчалися близько 20 дітей різного віку. Завідуючим школи на той час був Супруненко Іван Семенович. Він навчав дітей основам знань.

Із розвитком села в 30-х роках настала нагальна потреба в будівництві нової будівлі школи. 1 вересня 1934 року школа привітно відкрила двері своїм учням. Вона мала статус неповної середньої школи. Першим директором, якої був Бурлака Єфрем Лукашевич, що викладав українську мову та літературу.

Після Великої Вітчизняної війни на селі залишилися тільки жінки і саме вони відновили навчання. Серед них була Фостик Надія Прохорівна і Жаботинська Варвара Несторівна.На той час школа була семирічною.

На початку 70-х років школа набула статусу середньої. У 1981році за ініціативою директора радгоспу Щербинівський О.І.Северіна була побудована нова будівля школи.

У 90-х роках ХХ століття школа набула статусу загальноосвітнього навчального закладу.

З 2007 року за рішенням Костянтинівської районної ради школі присвоєно ім’я Героя Радянського Союзу Дубрівного Петра Савелійовича.

З 2012 року розпочалася нова сторінка в історії школи – школа стала спеціалізованим навчальним закладом.

У 2018 році зному відбулися зміни. Згідно наказу відділу освіти Іллінівської с/ради від 14.11.2018 №197 "Про перейменування ..." Зорянська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів імені Героя Радянського Союзу Петра Савелійовича Дубрівного перейменовано на Зорянський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів філія Іллінівського опорного закладу загалної середньої освіти з поглибленим вивченням іноземних мов

Герой – односельчанин

Дубрівний Петро Савелійович

Народився 18 травня 1911 року в селі . Там же закінчив початкову школу, з 10 років почав працювати . В 1931 році сім’я Дубрівних переїхала в Щербинівський радгосп ,там Петро Савелійович став працювати бригадиром тваринницької ферми .В 1933 році був призваним до рядів Червоної Армії. Служив рядовим 1-го кінно-козачого артилерійського полку. Після успішного закінчення строкової служби повернувся в рідне село .

З вересня 1941 року учасник бойових дій. Мав два поранення. З 1942 року командир гармати . В числі перших Дубрівний приймав участь у форсуванні річки . В боях по утриманню та розширенню плацдарму на правому березі річки Дніпра спалив два середніх танки противника та знищів близько 40 німців. З 3.02.1945 року під сильним артилерійським мінометним вогнем та бомбардуванням він один з перших переправився по льоду через річку Одер і вогнем своєї гармати допомагав піхотинцям зайняти плацдарм на березі річки.

Із спогадів Героя :

« Це було на річці Одер, в битві за місто Гаргаш. Переправившись через Одер, оточений приціл залишився один на цьому березі річки. Ми намагалися переправитись непомітно , але це нам не вдалось, тому поки інші переправлялись нам необхідно було прикривати їх і триматись на самоті. З чотирьох нас залишилось лише двоє, все це відбувалося в ночі , тому я не одразу помітив , що я залишився один .Ніч, нічого не видно , я відстрілювався на в гад, по спалахам від вистрілів ворожих танків. Звичайно було дуже страшно, але дотримався до приходу наших військ. За цей бій мене нагородили Орденом Бойового Червоного Прапора було і присвоєно звання Героя Радянського Союзу, мої товариші отримали це звання посмертно .Я і моя машина дійшли до перемоги. 2 травня ми вже були в Берліні. Я відчував ,що кінець війни дуже близький, тому всі снаряди які в мене залишились я відстріляв по Рейхстагу. В день Перемоги хто плакав, хто співав від радості, хто проклинав Гітлера та розпочату ним війну. Але нам було радісно ,що саме страшніше для нашої Батьківщини позаду, ми знову будемо жити під мирним світлим небом».

Коментарi